|
Iнститут гiдробiологii НАН Украiни
Дiяльнiсть Iнституту гiдробiологii Нацiональноi академii наук Украiни пов'язана з вирiшенням актуальних проблем встановлення закономiрностей функцiонування прiсноводних екосистем в умовах зростаючого антропогенного впливу, оцiнкою якостi водного середовища та чинникiв, що його визначають, збереженням бiорiзноманiтностi водойм Украiни, бiотехнологiчними пiдходами до культивування цiнних видiв гiдробiонтiв. Свiй початок iсторiя Iнституту гiдробiологii бере у 1909 роцi, коли при Киiвському товариствi любителiв природи поблизу Киева на Трухановому островi з'явилась невеличка будiвля однiеi з найперших у Европi бiологiчних станцiй, що займалися дослiдженням екологii прiсноводних або поверхневих водойм.
У 1921 роцi Днiпровська бiологiчна станцiя увiйшла до складу Академii наук УРСР. За рiшенням Президii Всеукраiнськоi академii наук 13 лютого 1934 р. станцiя була перетворена на Гiдробiологiчну станцiю. В травнi 1939 року сесiя Академii наук Украiнськоi РСР прийняла рiшення про перейменування Гiдробiологiчноi станцii в Гiдробiологiчний iнститут. Владне рiшення про створення Iнституту гiдробiологii було прийнято в 1940 р (Постанова Ради народних комiсарiв УРСР N696 вiд 23 травня 1940 р.).
Iнститут гiдробiологii НАН Украiни (вул. Проспект Героiв Сталiнграду, 12)
Директори iнституту:
М.О. Кеппен У 1920-1921 рр. обов'язки завiдувача станцiею виконував проф. М.Г. Холодний (З 1929 р. - академiк АН УРСР). Деякий час тут працював В.I. Вернадський, перший президент Всеукраiнськоi академii наук.
Директором станцii з 1922 по 1937 рiк був вiдомий учений iхтiолог i гiдробiолог проф. Д.Е. Белiнг.
З 1937 року Гiдробiологiчну станцiю, а з 1939 р. - Гiдробiологiчний iнститут, очолив член-кореспондент АН УРСР Я.В. Ролл, який був директором iнституту до 1959 р.
У 1959-1973 рр. - академiк АН УРСР О.В. Топачевський:
у 1974-1975 рр. - Л.Я. Сiренко, у 1975-1979 рр. - В.I. Малюк.
З 1980 р. iнститут очолюе академiк НАН Украiни В.Д. Романенко:
Основнi науковi напрямки: 1. Гiдробiологiчний - З'ясування основних механiзмiв функцiонування прiсноводних екосистем з метою управлiння iх станом, якiстю води та бiопродуктивнiстю; 2. Iхтiологiчний - наукових основ оцiнки i прогнозування стану iхтiофауни та збереження генофонду цiнних i зникаючих видiв риб, iх видового рiзноманiття; 3. Бiотехнологiчний - Розробка еколого-бiологiчних основ культивування гiдробiонтiв; 4. Радiоекологiчний - Вивчення процесiв мiграцii, трансформацii та бiологiчноi дii на гiдробiонтiв радiоактивного та хiмiчного забруднення водойм. Напрямки затвердженi Постановою Президii НАН Украiни вiд 8.10.1999 р. N 287. Структура: Чисельний склад працiвникiв iнституту складае 297 осiб, у тому числi: один академiк, 17 докторiв наук, 48 кандидатiв наук. Всього - 87 наукових працiвникiв. Структура iнституту: I. Апарат управлiння - дирекцiя, бухгалтерiя, планово-економiчний вiддiл, вiддiл кадрiв, вiддiл матерiально-технiчного постачання, служба з охорони працi та технiки безпеки, штаб ЦО. II. Науково-дослiднi пiдроздiли: 1) вiддiл екологii водоймищ з лабораторiею гiдрологii та управлiння водними екосистемами. Завiдувач вiддiлу - д.б.н., с.н.с. Якушин В.М. Загальна кiлькiсть працiвникiв - 27, з них наукових - 15; 2) вiддiл санiтарноi гiдробiологii з лабораторiею гiдропаразитологii. Завiдувач вiддiлу - д.б.н., проф. Харченко Т.А. Загальна кiлькiсть працiвникiв - 16, з них наукових - 10; 3) вiддiл екологiчноi фiзiологii водяних рослин. Завiдувач вiддiлу - д.б.н., ст.н.с. Клоченко П.Д. Загальна кiлькiсть працiвникiв - 18, з них наукових - 9; 4) вiддiл екологiчноi фiзiологii водних тварин, у складi якого вимiрювально-аналiтична лабораторiя та бiотехнологiчний комплекс. Завiдувач вiддiлу - в.о. зав. вiддiлу, к.б.н. Крот Ю.Г. Загальна кiлькiсть працiвникiв - 37, з них наукових - 18; 5) вiддiл iхтiологii та екологii рiчкових систем. Завiдувач вiддiлу - к.б.н., с.н.с. Афанасьев С.О. Загальна кiлькiсть працiвникiв - 21, з них наукових - 14; 6) вiддiл радiоекологii (з радiоiзотопним комплексом). Завiдуювач вiддiлу - д.б.н., с.н.с. Гудков Д.I. Загальна кiлькiсть працiвникiв - 14, з них наукових - 10; 7) вiддiл екотоксикологii. Завiдувач вiддiлу - д.б.н., проф. Арсан О.М. Загальна кiлькiсть працiвникiв - 11, з них наукових - 7; 8) вiддiл гiдрохiмii. Завiдувач вiддiлу - д.х.н., проф. Линник П.М. Загальна кiлькiсть працiвникiв - 11, з них наукових - 7; 9) лабораторiя гiдроекологiчних проблем Дунаю. Завiдувач лабораторii - к.б.н., с.н.с. Ляшенко А.В. Загальна кiлькiсть працiвникiв - 9, з них наукових - 5; 10) лабораторiя технiчноi гiдробiологii. Завiдувач лабораторii - д.б.н., проф. Протасов О.О. Загальна кiлькiсть працiвникiв - 6, з них наукових - 3; 11) науково-технiчний центр колективного користування приладами. Завiдувач центру - с.н.с. Бабич Г.Б. Загальна кiлькiсть працiвникiв: 3, з них наукових - 2. III. Науково-технiчнi та науково-допомiжнi пiдроздiли: 1) вiддiл науково-технiчноi iнформацii; 2) вiддiл метрологii та стандартизацii; 3) наукова бiблiотека; 4) науково-технiчний архiв; 5) редакцiя "Гидробиологического журнала";. IV. До складу дослiдно-виробничих пiдроздiлiв входять: 1) Лютiзька гiдробiологiчна станцiя; 2) Бiлоцеркiвська експериментальна гiдробiологiчна станцiя; 3) база експедицiйного флоту, включаючи 3 науково-дослiднi кораблi: НДС "Гiдробiолог", НДС "Вернадський", НДС "Корвет",. В iнститутi дiють наступнi науковi школи: 1. Санiтарноi гiдробiологii (Засновник - Топачевський Олександр Вiкторович, академiк АН УРСР, професор, доктор бiологiчних наук) 2. Екологiчноi фiзiологii водних тварин (Засновник - Романенко Вiктор Дмитрович, академiк НАНУ, професор, доктор бiологiчних наук) 3. Радiоекологii (Засновник - Кузьменко Михайло Iллiч, професор, доктор бiологiчних наук). Основнi досягнення: За час iснування Днiпровськоi бiологiчноi станцii до подiй 1917 року ii спiвробiтниками було зiбрано рiзноманiтнi матерiали з рiзних груп гiдробiонтiв (планктоннi та бентичнi тварини), проводились орнiтологiчнi дослiдження. В цей перiод було опублiковано два томи праць "Труды Днепровской биологической станции" (1914, 1915). Пiсля вiдновлення роботи станцii з 1919 р. поступово провiдними в тематицi станцii стають дослiдження типологii та регiональних особливостей Днiпра i його заплавних водойм, закономiрностей живлення i росту риб, питання продукцiйноi та санiтарноi гiдробiологii, гiдрохiмii. Нагромаджуеться матерiал з питань гiдробiологiчного i гiдрохiмiчного районування Днiпра (Я.В. Ролл, Ю.М. Марковський, В.М. Товбiн), згодом закладений в основу бiологiчного прогнозу днiпровських водосховищ. Результати цього перiоду опублiкованi в перiодичних виданнях: "Збiрник праць Днiпровськоi бiологiчноi станцii" (1926-1931), "Труди гiдробiологiчноi станцii" (1934-1940). Розвиваючи комплекснi лiмнологiчнi та iхтiологiчнi дослiдження, iнститут напередоднi Великоi вiтчизняноi вiйни розширив вивчення гiдробiологiчного i гiдрохiмiчного режиму Середнього Днiпра в зв'язку з майбутнiм зарегулюванням його стоку. У роки Великоi вiтчизняноi вiйни спiвробiтники iнституту вивчали водойми Башкирii, проводили гiдробiологiчнi, санiтарно-бiологiчнi та iхтiологiчнi дослiдження р. Белоi, подавали iстотну допомогу органам охорони здоров'я, водного та рибного господарства Башкирii. У 1944 роцi пiсля повернення до Киева колектив iнституту залучився до вирiшення комплексних гiдробiологiчних та iхтiологiчних проблем пов'язаних з розвитком рибного господарства. Було розпочато комплекснi дослiдження пониззя Дунаю та придунайських лиманiв. Результати цих робiт вiдiграли важливу роль у пiдготовцi мiжнародних угод з питань регулювання рибного промислу на Дунаi. Велике теоретичне i прикладне значення мали капiтальнi роботи (1947-1952 рр.) пiд керiвництвом вiдомого украiнського гiдробiолога Ю.М. Марковського, присвяченi поглибленому ценологiчному аналiзу донного населення пониззя Дунаю, Днiпра i Днiстра (Марковский Ю.М. Фауна беспозвоночных низовьев рек Украины, условия ее существования и пути исследования. Ч.1. Водоемы дельты Днестра и Днестровский лиман. - Киев: Изд-во АН УССР, 1953. - 196 с.; Ч.2. Днепровско-Бугский лиман. - Киев: Изд-во АН УССР, 1954. - 208 с.). Починаючи з 50-х рокiв, основним прiоритетним напрямком роботи iнституту стало комплексне дослiдження Днiпра, пов'язане з розробкою проектiв будiвництва Днiпровського каскаду гiдроелектростанцiй i водоймищ. Було виконано великий цикл дослiджень з метою вивчення гiдробiологiчних процесiв в умовах зарегулювання стоку Днiпра i закономiрностей формування бiологiчного режиму водосховищ. Розкрито особливостi впливу будiвництва ГЕС на рибнi запаси та iх вiдтворення в нових умовах, розроблено i здiйснено заходи по рибогосподарському освоенню водоймищ i збагаченню кормовоi бази риб (В.I.Владимиров, В.А. Мовчан) (Владимиров В.И., Сухойван П.Г., Бугай К.С. Размножение рыб в условиях зарегулированного стока реки (на примере Днепра). - Киев: Узд-во АН УССР, 1963. - 395 с.; Мовчан В.А. Жизнь рыб и их разведение. - М.: Колос, 1966. - 351 с.). Члена - кореспондента АН УРСР В.А. Мовчана було нагороджено Державною премiею СРСР за розробку питань iнтенсифiкацii ставкового господарства (1949). Були продовженi роботи з iнтродукцii безхребетних понто-каспiйського комплексу у новостворенi днiпровськi водосховища з метою формування високопродуктивноi кормовоi бази рибного господарства i пiдвищення бiорiзноманiття цих водойм. Роботи супроводжувались комплексними дослiдженнями екосистем новостворених водних об'ектiв (Каховське водоймище / Пiд ред. Я.Я.Цееба. - К.: Наук. думка, 1964. - 304 с.; Киевское водохранилище. Гидрохимия, гидробиология, продуктивность / Под ред. Я.Я.Цееба, Ю.Г. Майстренко. - К.: Наук. думка, 1972. - 460 с.). Було вперше сформульовано технiко-бiологiчнi умови проектування, реконструкцii та режиму експлуатацii водоймищ гiдроелектростанцiй. У цей час тематика iнституту була значною мiрою зорiентована на з'ясування закономiрностей формування якостi води та бiопродуктивностi новостворених водоймищ на тлi вiдсутностi свiтового досвiду у вивченнi динамiки екосистем такого типу. Дослiдження iнституту з днiпровськоi тематики узагальненi у серii видань (Гидрология и гидрохимия Днепра и его водохранилищ / Денисова А.И., Тимченко В.М., Нахшина Е.П. и др. - Киев: Наук. думка, 1989. - 216 с.; Днепровско-Бугская эстуарная екосистема / Жукинский В.Н., Журавлева Л.А., Iванов А.И. и др. - Киев: Наук. думка, 1989. - 240 с.; Беспозвоночные и рыбы Днепра и его водохранилищ / Зимбалевская Л.Н., Сухойван П.Г., Черногоренко М.И. - Киев: Наук. думка, 1989. - 248 с. та iн.). У 60-х рр. розвинуто вчення про формування гiдрохiмiчного режиму водоймищ рiвнинних рiчок, розроблено основи наукового прогнозування гiдрохiмiчного режиму водоймищ. Результати цих дослiджень використовувались в практицi водного господарства при проектуваннi та будiвництвi каналiв i водоймищ, розв'язаннi завдань технiчного i питного водопостачання i зрошування. За цикл робiт щодо гiдрохiмii вод Украiни колектив спiвробiтникiв iнституту було присуджено Державну премiю УРСР (Алмазов О.М., Денисова А.И., Майстренко Ю.Г., Косенко А.Д., Нахшина Е.П., Фельдман М.В. ) (1972). В подальшому гiдрохiмiчнi дослiдження були спрямованi на встановлення закономiрностей розподiлу бiогенних i органiчних речовин та сполук важких металiв серед абiотичних компонентiв водосховищ, гирлових дiлянках рiчок та лиманiв. В результатi було розроблено науково-методичну базу для дослiдження компонентного складу розчинених органiчних речовин та спiвiснуючих форм металiв у водоймах рiзного типу (Набиванец Б.И., Линник П.Н., Калабина Л.В. Кинетические методы анализа природных вод.- Киев: Наук. думка, 1981. - 140 с.; Линник П.Н., Набиванец Б.И. Формы миграции металлов в пресных поверхностных водах.- Л.: Гидрометеоиздат, 1986.-270 с.). Пiд керiвництвом О.В. Топачевського було розпочато вивчення процесiв бiологiчного забруднення водойм i пошуки засобiв управлiння цими процесами. Визначено причини й закономiрностi масового розвитку синьо-зелених водоростей у водоймищах Днiпровського каскаду та iнших водоймах, розроблено науковi основи заходiв зi зменшення негативних наслiдкiв "цвiтiння" води, полiпшення ii якостi та санiтарно-бiологiчного стану водоймищ ГЕС. Цi досягнення були опублiкованi в рядi монографiчних робiт (<Цветение> воды / Отв. ред. А.В.Топачевский. - Киев: Наук. думка, 1968. - Вып. 1. - 388 с.; Вып. 2. Вопросы физиологии, биохимии, токсикологии и использование синезеленых водорослей. К.: Наук. думка, 1969, 268 с; Физиологические основы размножения синезеленых водорослей в водохранилищах / Сиренко Л.А. - К.: Наук. думка, 1972 - 204 с.; Формирование и контроль качества поверхностных вод. Вып. 1. Водная токсикология. - Киев: Наук. думка, 1975-1976. - 154 с.; вып. 2. Проблемы регулирования <цветения> воды и использование водорослей в народном хозяйстве. 1976. - 154 с.; Вып. 3. Охрана вод от воздействия удобрений и ядохимикатов. 1976. - 140 с. та iн). За науковi досягнення у дослiдженнях фiзiологii прiсноводних водоростей Л.Я. Сiренко була вiдзначена премiею iм. М.Г. Холодного. Екотоксикологiчнi дослiдження в Iнститутi розпочались у першiй половинi 60-х рокiв у зв'язку iз пошуком хiмiчних методiв боротьби з "цвiтiнням" води. Пiд керiвництвом Л.П. Брагiнського були виконанi натурнi та експериментальнi дослiдження, якi дозволили зробити узагальнення щодо небезпеки застосування альгiцидiв та iнших хiмiчних засобiв i дозволили сформулювати методичнi та теоретичнi принципи еколого-токсикологiчних дослiджень (Л.П. Брагинский. Пестициды и жизнь водоемов (1972), Л.П. Брагинский, Ф.Я. Комаровский, А.И. Мережко. "Персистентные пестициды в экологии пресных вод" (1979)). Було з'ясовано особливостi дii токсинiв та метаболiтiв синьозелених водоростей на гiдробiонтiв, зокрема - виявлено порушення обмiну речовин у риб (А.Я. Маляревская, Т.И. Биргер, О.М. Арсан, В.Д. Соломатина "Влияние сине-зеленых водорослей на обмен веществ у рыб" (1973). Результати дослiджень еколого-токсикологiчноi ситуацii водойм Украiни узагальнено у колективнiй монографii "Комплексна оцiнка екологiчного стану басейну Днiпра" (2000 р.). У 60-х роках iнститут започаткував вивчення закономiрностей формування санiтарно-бiологiчного режиму водойм-охолоджувачiв теплових i атомних електростанцiй та каналiв перекидання водного стоку. Результати дослiджень водойм-охолоджувачiв Украiни були узагальненi у монографii "Гидробиология водоемов-охладителей Украины. - Киiв: Наук. думка, 1991", яка й досi е визначним доробком в цiй галузi гiдробiологii. Великомасштабне гiдротехнiчне будiвництво на Днiпрi супроводжувалось створенням системи каналiв територiального перекидання частини стоку Днiпра у посушливi пiвденнi регiони Украiни. Колективом спiвробiтникiв iнституту пiд керiвництвом проф. О.П. Оксiюк були створенi концептуальнi пiдходи до з'ясування закономiрностей формування якостi води в каналах, на основi яких розроблялись iнженернi, гiдрологiчнi i бiологiчнi рекомендацii щодо забезпечення високоi якостi води в каналах та запобiгання бiоперешкод у процесi транспортування води (Управление качеством воды в каналах / Оксиюк О.П., Стольберг Ф.В. - Киев: Наук. думка, 1986. - 176 с.). Цi рекомендацii було втiлено на практицi, зокрема, при будiвництвi та експлуатацii каналу "Днiпро-Донбас". Цi роботи заклали фундамент для розвитку нового напрямку у гiдроекологiчнiй науцi, а саме "Управлiння водними екосистемами", який успiшно розвиваеться i сьогоднi ((Екологiчнi вимоги до правил експлуатацii днiпровських водосховищ /Тiмченко В.М., Оксiюк О.П., и др. - Киiв:ЗАТ "ВIПОЛ", 2002. - 36 с.; Экологические попуски Киевской ГЭС / Оксиюк О.П., Тимченко В.М. и др. - К.:ЛОГОС, 2003. - 69 с.; Тимченко В.М. Экологическая гидрология водоемов Украины. Iнститут гiдробiологii НАН Украiни. Киiв: Наук. думка, 2006. - 283 с.). За роботи "Водоросли каналов мира" i "Беспозвоночные каналов СССР> О.П. Оксiюк та О.Г. Кафтаннiкова були нагородженi премiею iм.. М.Г. Холодного (1976). У 80-х рр. значно розширились дослiдження iнституту на водоймах Пiвнiчно-Захiдного Причорномор'я, включаючи украiнську дiлянку Дунаю. Найважливiшим завданням iнституту була оцiнка екологiчного стану та прогнозування змiн у зв'язку з проектуванням будiвництва каналу "Дунай-Днiпро". Вперше у свiтi розроблено концептуальнi пiдходи до екологiчноi оцiнки таких глобальних проектiв, створена методична база та ii програмне комп'ютерне забезпечення, що дало можливiсть довести екологiчну необгрунтованiсть такого будiвництва. Цi роботи були надрукованi в рядi монографiй (<Экологические проблемы межбассейновых перебросок стока: (на примере водохозяйственного комплекса Дунай-Днепр>) / В.Д.Романенко, О.П.Оксиюк, В.Н. Жукинский и др. - Киев: Наук. думка, 1984. - 256 с; <Экологическая оценка воздействия гидротехнического строительства на водные объекты> / В.Д.Романенко, О.П.Оксиюк, В.Н. Жукинский, Ф.В.Стольберг и др. - Киев: Наук. думка, 1990. - 256 с. та iншi). Цикл робiт "Екологiчна оцiнка впливу гiдротехнiчного будiвництва на воднi об'екти" був вiдзначений Державною премiею Украiни в галузi науки i технiки (1995) (В.Д. Романенко, О.П. Оксiюк, В.М. Жукинський, В.I. Лаврик, Ф.В. Стольберг). Широкого розвитку в iнститутi набули гiдроботанiчнi дослiдження. Починаючи з дослiджень Зерова К.К., Кореляковоi I.Л., Мережка О.I. вища водяна рослиннiсть стала розглядатись як один з головних компонентiв гiдробiоценозiв мiлководь, який детермiнуе iхнi структурно-функцiональнi особливостi (Зеров К.К. Формирование растительности и зарастание водохранилищ днепровского каскада.- К.: Наук. думка, 1976.- 140 с.; Корелякова И.Л. Растительность Кременчугского водохранилища.- К.: Наук. думка, 1977.- 195 с.). В 80 - 90 роки пiд керiвництвом д. б. н. О. I. Мережка проводились комплекснi дослiдження малих рiчок Украiни, в основу яких було закладено принцип органiчноi едностi русла рiчки та площi водозбору, функцiональна роль та взаемозв'язок бiологiчних процесiв цих компонентiв в еволюцii рiчкових систем. В рамках вирiшення "проблем малих рiчок" були розробленi науковi засади щодо рацiонального природокористування в iх басейнах, пiдтримання водностi та процесiв самоочищення в рiчкових системах. З 1990 по 2005 роки була проведена екологiчна паспортизацiя понад 2000 малих рiчок Украiни, що стало пiдгрунтям для iх подальшоi реабiлiтацii (Мережко О.I., Хiмко Р.В. Оздоровлення малих рiчок: екологiчнi основи. -К.: Iнтер-екоцентр, 1998. - 56 с.; Хiмко Р. В., Мережко О. I., Бабко Р. В. Малi рiчки - дослiдження, охорона, вiдновлення. - К: IНЕКО, 2003. - 380 с.). Розробленi методичнi рекомендацii щодо порядку прийняття передпроектних та проектних рiшень з реабiлiтацii порушених гiдротехнiчним та мелiоративним будiвництвом рiчкових екосистем ("Вiдновна гiдроекологiя порушених рiчкових систем" (1999 р.)). Багаторiчнi флористичнi та фаунiстичнi дослiдження в басейнi Днiпра на територii республiки Бiлорусь, Росiйськоi федерацii та Украiни дозволили розробити стратегiю збереження бiологiчного i ландшафтного рiзноманiття в його басейнi (Романенко В.Д., Афанасьев С.А., Гродзинский М.Д. и др. Стратегия сохранения биологического и ландшафтного разнообразия бассейна Днепра - К.: Ай Би, 2004. - 104 с.). В результатi комплексних iхтiологiчних дослiджень вивчено стан рибогосподарського фонду басейну Днiпра та складений загальний список риб басейну Днiпра на територii Украiни, Республiки Бiлорусь та Росiйськоi Федерацii, що нараховуе 90 видiв. Серед них ряд iнтродуцентiв, видiв-iнтервентiв, що активно i значно розширили свiй ареал, iнвазивних видiв вселених у природнi водойми випадково в ходi рибоводних заходiв або несанкцiонованого розселення i що не належать до об'ектiв риборозведення (Влияние рыбного хозяйства на биологическое разнообразие в бассейне реки Днепр/ Романенко В.Д., Афанасьев С.А. и др. - Киев, 2003. - 190 с.). На пiдставi комплексних дослiджень екосистем Днiпровських водосховищ, особливо iх лiторалi, розроблено теорiю становлення та розвитку екосистем рiвнинних водосховищ як сукцесiйного процесу, що було узагальнено в монографiчних роботах (Мелководья Кременчугского водохранилища / Л.Н. Зимбалевская, Н.В. Пикуш, А.В.Кудина и др. - Киев: Наук. думка, 1979. - 282 с.; Структура и сукцесии литоральных биоценозов днепровских водохранилищ / Л.Н. Зимбалевская и др. - Киев: Наук. думка, 1987. - 204 с.). Розробленi у теорii положення дали iнструменти для покращення екологiчноi ситуацii у днiпровських водосховищах, гальмування <старiння> цих екосистем за рахунок змiн гiдрологiчного режиму, гiдромелiоративних заходiв на мiлководдях, одамбування та берегоукрiплення, що реалiзувалося на практицi водогосподарськими органiзацiями Украiни. Проведено теоретичнi узагальнення щодо буферноi емностi, механiзмiв формування стiйкостi водних ценозiв та екосистем вiдносно зовнiшнiх антропогенних чинникiв, iх бiорiзноманiтностi та функцiональноi активностi. Встановлено, що особливо чутливими до забруднення середовища е воднi екотони. Використовуючи акумулюючi властивостi екотонiв у процесi накопичення рiзних видiв забруднювачiв та токсикантiв i проводячи монiторинг цих контактних зон, можливо розробляти природоохороннi заходи, якi поширюватимуться не тiльки на екотонну зону, а й на значно бiльшi територii прилеглих до неi ландшафтних комплексiв (Биоразнообразие и качество среды антропогенно измененных гидроэкосистем Украины / Харченко Т.А., Протасов А.А., Ляшенко А.В. и др. - Киев: Видавництво ВIПОЛ, 2005 -314 с.). Узагальнено матерiали щодо прiсноводного перифiтону, розглянуто його структурно-функцiональнi особливостi у водоймах рiзного типу - водотоках, озерах, водосховищах, технiчних водоймах, включаючи водойми-охолоджувачi теплових та атомних електростанцiй. Розроблено принципи класифiкацii угруповань перифiтону та систему ценоекоморф (Протасов А.А. Пресноводный перифитон. - Киев: Наук. думка, 1994. - 308 с.). Започаткованi ще на Днiпровськiй бiологiчнiй станцii в 20-х роках минулого сторiччя академiком О.П. Маркевичем паразитологiчнi дослiдження водойм Украiни в подальшому охопили основнi групи гiдробiонтiв (риби, молюски, ракоподiбнi). Основним напрямком дослiджень було планомiрне дослiдження паразитологiчноi ситуацii у рiзних водних об'ектах Украiни та розробка теоретичних та прикладних основ гiдропаразитологii. О.П. Маркевичу за значний вклад у створення украiнськоi науковоi зоологiчноi номенклатури було присудженно Державну премiю УРСР в галузi науки i технiки (1988 р.). Сучаснi гiдропаразитологiчнi дослiдження спрямованi на розробку принципiв та методологii оцiнки стану прiсноводних екосистем та якостi водного середовища на основi паразитологiчних показникiв. За цикл наукових праць "Комплексний пiдхiд до оцiнки стану антропогенно змiнених водойм iз застосуванням фiзiолого-бiохiмiчних, цитогенетичних та паразитологiчних показникiв" колектив молодих науковцiв iнституту (Юришинець В.I., Мардаревич М.Г., Стойка Ю.О.) було вiдзначено премiею Президента Украiни для молодих вчених (2004 р.). Встановлено роль екзаметаболiтiв прiсноводних водоростей у процесах формування якостi води (Сакевич А.И. Экзаметаболиты пресноводных водорослей. - Киев: Наук. думка, 1985. - 199 с.). Показано, що вищi водянi рослини продукують бiологiчно активнi речовини, здатнi суттево впливати на функцiональну активнiсть водоростей i цiанобактерiй. Серед них найвищою активнiстю вiдзначаються полiфеноли, терпени, алкалоiди. Цiанобактерii вiдзначаються найбiльшою чутливiстю до дii полiфенолiв, що приводить до суттевого зменшення iх кiлькостi в альгоугрупованнях. Основним напрямком екологiчноi фiзiологii водних тварин е вивчення механiзмiв адаптацii водних тварин (безхребетнi риби) до сольових, йонних i температурних факторiв водного середовища. З'ясована роль окремих йонiв та iх комплексiв в метаболiчних реакцiях, пов'язаних з бiоенергетичними та бiосинтетичними процесами у прiсноводних риб як представникiв пойкiлотермних органiзмiв. Вивчено нейрогормональнi механiзми адаптацii риб до температурних факторiв водного середовища, обгрунтована можливiсть управлiння метаболiчними процесами в iх органiзмi шляхом направленоi змiни температури води, фотоперiоду та iнших фiзико-хiмiчних факторiв. Встановлено особливостi протiкання фiзiолого-бiохiмiчних процесiв у коропових риб при iх вирощуваннi у пiдiгрiтих водах енергетичних об'ектiв, на пiдставi яких розробленi шляхи оптимiзацii iх бiопродуктивностi через iонну активацiю реакцii карбоксилювання, що досягаеться введенням мiкро- i макроелементiв у корм (Евтушенко Н.Ю. Проблемы минерального питания рыб и пути их решения в условиях тепловодного выращивания, 1992). Науково обгрунтована можливiсть управлiння репродуктивними процесами риб, що дозволило розробити метод полiциклiчного вiдтворення риб незалежно вiд пори року та погодних умов (Биотехнология культивирования гидробионтов / Романенко В.Д., Крот Ю.Г., Сиренко Л.А., Соломатина В.Д.: Институт гидробиологии НАН Украины. - Киев, 1999. - 264 с.). Роботи пов'язанi з розкриттям механiзмiв адаптацii водних тварин до змiн екологiчних умов середовища вiдзначенi премiею НАН Украiни iм. В.Я. Юрьева (Романенко В.Д., 1984). Проблема адаптацii водних тварин е однiею з найбiльш важливих в розумiннi закономiрностей iх розповсюдження у водних об'ектах рiзного типу. Пiзнання механiзмiв адаптацii гiдробiонтiв до фiзико-хiмiчних факторiв водного середовища е фундаментальною основою для законодавчого обмеження скидання шкiдливих речовин в воднi об'екти. Саме цим пояснюеться, що пiсля проголошення незалежностi Украiни цей напрямок став одним iз прiоритетних в дiяльностi iнституту. Основнi досягнення в цьому напрямку узагальненi в монографiчних роботах: "Метаболизм углекислоты у рыб (эколого-физиологические аспекты)". - Киев: Наук. думка, 1980. - 180 с; "Кальций и фосфор в жизнедеятельности гидробионтов". - Киев: Наук. думка, 1982. - 152 с.; "Механизмы температурной акклимации рыб". - Киев: Наук. думка, 1991. - 192 с. та iн. Цi роботи стали пiдгрунтям для розробки бiотехнологiй культивування гiдробiонтiв у регульованих системах водопiдготовки. Цикл робiт <Екологiчнi основи бiотехнологiй вiдтворення риб i безхребетних в аквакультурi> було вiдзначено в 2002 роцi премiею НАН Украiни iм. М.М. Шмальгаузена (В.Д.Романенко, Ю.Г.Крот, В.Д.Соломатiна ). Гiдробiонти рiзних систематичних рiвнiв набувають дедалi бiльшого значення як ефективне джерело бiологiчно активних речовин (у тому числi лiкувальних), харчових i кормових продуктiв, стимуляторiв росту, препаратiв боротьби зi шкiдниками тощо. Вони застосовуються у визначеннi якостi природних i стiчних вод, очищення i вiдновленнi iх бiологiчноi повноцiнностi, коригуваннi технологiчних циклiв пiдприемств. Враховуючи це, можна вважати, що подальше впровадження гiдробiотехнологiй, розробленних в iнститутi, значно розширить сферу застосування гiдробiонтiв у рiзних напрямках дiяльностi людини. В розгортаннi як фундаментальних, так i прикладних дослiджень в цiй галузi сприяе сучасна експериментальна база iнституту, яка дозволяе протягом всього року здiйснювати культивування гiдробiонтiв рiзних трофiчних рiвнiв i практичне втiлення розробок на Бiлоцеркiвськiй гiдробiологiчнiй станцii. На нiй вперше в Украiнi були iнтродукованi рослиноiднi риби далекосхiдного фаунiстичного комплексу (Вовк П.С. Биология дальневосточных растительноядных рыб и их хозяйственное использование в водоймах Украины. - К.: Наук. думка, 1976. - 248 с.). Вовка П.С. було вiдзначено премiею iм. В.Я. Юр'ева за цикл робiт з бiологii i рибогосподарського освоення далекосхiдних рослиноiдних риб в Украiнi. Радiоекологiчнi дослiдження iнституту пов'язанi з вивченням мiграцii, трансформацii та бiологiчноi дii радiонуклiдiв у екосистемах континентальних водойм. Пiд керiвництвом М.I. Кузьменка у пост чорнобильський перiод проведенi багаторiчнi радiоекологiчнi дослiдження процесiв розподiлу, мiграцii i трансформацii радiонуклiдiв 3H, 90Sr, 134Cs, 238Pu, 239+240Pu, 241Am та iн. в екосистемах водойм зони вiдчуження ЧАЕС, Днiпра, його притокiв та водоймах-охолоджувачах АЕС. Встановленi дози опромiнення i з'ясованi особливостi порушень в життедiяльностi гiдробiонтiв за умов iх перебування в екосистемах з рiзним рiвнем радiоактивного та хiмiчного забруднення (Радиоактивное и химическое загрязнение Днепра и его водохранилищ после аварии на Чернобыльской АЭС. - Киев: Наук. думка, 1992. - 194 с.; Гидроэкологические последствия аварии на Чернобыльской АЭС. - Киев: Наук. думка, 1992. - 268 с.; Радiонуклiди у водних екосистемах Украiни. - Киiв: Чорнобильiнтерiнформ, 2001. - 318 с. Iнститут гiдробiологii активно спiвпрацюе з вищими навчальним закладами: Киiвським нацiональним унiверситетом iм. Т. Шевченка, Нацiональним аграрним унiверситетом, унiверситетом "Киево-Могилянська Академiя", Нацiональним авiацiйним унiверситетом та iн. У рамках угод про творчу спiвпрацю студенти вищих навчальних закладiв проходять рiзнi види навчальноi практики в iнститутi за вiдповiдними спецiальностями. Спiвробiтники iнституту ведуть викладацьку дiяльнiсть у навчальних закладах, готують новi навчальнi курси, публiкують пiдручники та навчальнi посiбники. У 2004 р. пiдручник "Основи гiдроекологii", 2001 - автор: Романенко В.Д. - було вiдзначеноДержавною премiею Украiни в галузi науки i технiки. В 2004 роцi вийшло росiйськомовне видання цього пiдручника.
В Iнститутi здiйснюеться пiдготовка наукових кадрiв через аспiрантуру зi спецiальностей 03.00.17 - гiдробiологiя, 03.0010 - iхтiологiя та 11.00.07 - гiдрологiя сушi, воднi ресурси, гiдрохiмiя. Функцiонуе спецiалiзована вчена рада Д 26.213.01, якiй рiшенням ВАК Украiни надано право присуджувати науковi ступенi доктора та кандидата бiологiчних наук зi спецiальностей 03.00.17 - гiдробiологiя та 03.00.10 - iхтiологiя.
Фундаментальнi розробки iнституту стали основою для наступних прикладних розробок: - Екологiчних вимог до правил експлуатацii днiпровських та днiстровських водосховищ; - Стратегii збереження бiологiчного та ландшафтного рiзноманiття водних екосистем; - Методики оцiнки екологiчних ризикiв, що виникають при впливi джерел забруднення на воднi об'екти, та Методики iдентифiкацii та оцiнки точкових джерел забруднення; - Створення високопродуктивних систем дискретного культивування гiдробiонтiв з метою iх використання для бiотестування якостi природних вод та отримання цiнноi бiологiчноi сировини; - Методики прижиттевого визначення iнтенсивностi накопичення та виведення радiонуклiдiв з органiзму гiдробiонтiв; - Методики оцiнки порушень у водних бiосистемах за умов дii токсичних та радiоактивних чинникiв. Розроблено метод прогнозування поведiнки радiонуклiдiв у водоймах рибогосподарського призначення;
- У вiдповiдностi з положеннями Директиви 2000/60/ЕС розроблено та впроваджуються наступнi нормативнi водоохороннi документи: Методика екологiчноi оцiнки якостi поверхневих вод за вiдповiдними категорiями (мiжвiдомчий керiвний нормативний документ), Методика картографування екологiчного стану поверхневих вод Украiни за якiстю води, Методика встановлення i використання екологiчних нормативiв якостi поверхневих вод сушi та естуарiiв Украiни.
Щодо дiючих основних бiотехнологiй, розроблених Iнститутом i впроваджених у виробництво, то до них належить вперше створений в Украiнi (Ладижинська ТЕС) "Бiоенергетичний комплекс вiдтворення гiдробiонтiв в регульованих системах водопiдготовки", який дозволяе протягом всього року здiйснювати вирощування водяних органiзмiв рiзних трофiчних рiвнiв незалежно вiд погодних умов, проводити утилiзацiю низькопотенцiйного тепла, економити воду i електроенергiю, зменшити скид забруднених зворотних вод в природну водойму. Надае можливiсть управлiння якiстю водного середовища та забезпечуе пiдтримку екологiчноi рiвноваги в роботi технiчного об'екта, бiопродукцiйного блока та гiдроекосистеми водойми-охолоджувача. Бiотехнологiя полiциклiчного-цiлорiчного вiдтворення i вирощування господарсько-цiнних видiв риб, яка надае можливiсть перейти на принципово нову технологiчну схему в рибництвi. В розробленiй технологii культивування зоопланктерiв (Brachionus calyciflorus, Moina macrocopa) наведенi бiотехнiчнi прийоми iх масового цiлорiчного культивування в якостi стартових кормiв для личинок риб, яка впроваджена в рибоводних господарствах Вiнницькоi РМС, Ладижинськоi ТЕС, а також IBAU Ingenieurburo fur Aguakultur und Umwelttechnik (Нiмеччина). Iнженерна споруда для доочистки стiчних вод "Бiоплато" впроваджена Iнженерним центром "Потенцiал-4" на багатьох пiдприемствах Киiвськоi (Фабрика з виробництва чiпсiв компанii Крафт Фудз Украiна", "Центр Вольво-Украiна"), Донецькоi (Комбiнат з переробки насiння соняшника компанii "Каргiлл") та iнших областей Украiни . Розробленi бiотехнологii використання водоростей як джерела бiологiчно активних сполук, у тому числi у виробництвi лiкувальноi мазi "Альгофiн", природно-вiтамiнiзованоi харчовоi добавки "Спирулiна", екологiчно чистого клею-плiвкоутворювача для обробки насiння с/г культур тощо. Для штучного вiдтворення риб розробленi антистресовi i паралiзуючi препарати "БД-68" та "Глициланiлiд", препарати запобiгання бактерiального та грибкового ураження iкри i личинок риб "ФМ", "Йод-комплекс" та iн. Майже з усiх зазначених прикладних розробках iнституту отриманi патенти Украiни. За останнi десять рокiв розробки бiотехнологiчного напрямку Iнституту гiдробiологii НАН Украiни неодноразово експонувались на нацiональних i мiжнародних виставках, де iх було вiдзначено та нагороджено. Зокрема: Мiжнародна виставка "ЕКСПО-2000" (Ганновер, Нiмеччина, 2000), Пекiнський тиждень високих технологiй (Пекiн, КНР, 2002), ЕКСПО -2005 (Токiо, Японiя, 2005). Таким чином, iсторiя Iнституту гiдробiологii НАН Украiни невiд'емно пов'язана iз розвитком гiдробiологiчних дослiджень у свiтi та у значнiй мiрi визначалась тими складними проблемами i завданнями, якi ставило перед наукою суспiльство i рiшення яких було неможливе без проведення глибоких фундаментальних теоретичних i практичних дослiджень академiчних iнститутiв. Беручи до уваги вищевикладене, в iсторii iнституту стае можливим видiлити п'ять етапiв, що характеризують поступову еволюцiю проблем, вiдповiдних ним прiоритетних напрямкiв дослiджень, ускладненням концептуальних, методологiчних пiдходiв, розширенням методичного арсеналу. I етап. 1909-1939 рр. Накопичення первинного зоологiчного, ботанiчного, гiдробiологiчного, iхтiологiчного матерiалу, головним чином водойм та водотокiв поблизу м. Киева. Створення передумов для трансформацii бiологiчноi станцii в Iнститут гiдробiологii Нацiональноi Академii наук. II етап. 40-50-тi роки. Основна проблематика дослiджень пов'язана iз дослiдженнями рибопродуктивностi природних i штучних водойм з метою забезпечення потреб економiки у високоцiнних харчових продуктах. Дослiджувалась кормова база риб, розвивалось ставкове господарство, було здiйснено заходи iз вселення кормових органiзмiв (понто-каспiйцiв) у днiпровськi водосховища, з метою пiдвищення iх рибопродуктивностi. Водночас, продовжувались флористичнi та фаунiстичнi дослiдження континентальних водойм, було проведено широке гiдрохiмiчне обстеження рiзноманiтних водних об'ектiв Украiни, започатковано санiтарно-гiдробiологiчнi дослiдження, пов'язанi iз забрудненням органiчними речовинами i бiогенами та пiдвищенням сапробностi водних об'ектiв. На цьому етапi переважали описовi гiдробiологiчнi дослiдження, якi проводились окремо спецiалiстами рiзного профiлю. III етап. 60-70-тi роки. Основна проблематика дослiджень - "чиста вода", якiсть води. На перший план виходить глобальна проблема водозабезпечення населення, промисловостi i сiльського господарства. Почалась епоха зарегулювання, перерозподiлу i перекидання стоку рiчок. Водозабезпечення зiштовхнулось з проблемою зниження якостi води внаслiдок виникнення бiологiчних перешкод ("цвiтiння" води та обростання гiдротехнiчних споруд). Посилилось антропогенне забруднення водойм стiчними водами з широким спектром рiзноманiтних речовин. На цьому етапi iсторii iнституту дослiдження стають комплексними. Для рiшення проблем, що виникли, було виконано ряд фундаментальних i прикладних гiдробiологiчних дослiджень Днiпра та його водосховищ, водойм Дунаю. Розвиток тепловоi та атомноi енергетики викликав необхiднiсть проведення гiдробiологiчних дослiджень водойм-охолоджувачiв ТЕС, АЕС, ТЕЦ та iн. Фахiвцями iнституту здiйснюються першi кроки у прогнозуваннi гiдробiологiчного режиму, якостi води та бiоперешкод на стадii проектування штучних водних об'ектiв. IV етап. 80-тi-1991 р. Основна проблематика - екологiчна оцiнка впливу на воднi екосистеми природних i антропогенних факторiв. Головною концепцiею став екосистемний пiдхiд: дослiдження бiотичноi складовоi водних екосистем у взаемозв'язку з абiотичною компонентою. Були розробленi методологiя та методи прогнозування екологiчного стану водних об'ектiв Украiни на основi принципiв ОВНС (оцiнка впливу на навколишне середовище). На основi розроблених принципiв було здiйснено екологiчну оцiнку великомасштабних гiдротехнiчних проектiв: ВГК Дунай-Днiпро, перекриття Днiпровсько-Бузького лиману, перекриття Днiстровського лиману та iн. Глобальне забруднення водного середовища вимагало розвитку екотоксикологiчного напрямку i зосередження уваги гiдрохiмii на кругообiг речовин токсичноi природи. Подальший розвиток атомноi енергетики та аварiя на Чорнобильськiй атомнiй електростанцii обумовили прискорений розвиток радiоекологiчних дослiджень. У цей перiод були узагальненi гiдробiологiчнi дослiдження основних водних об'ектiв Украiни, отриманi в 50-70-тi роки. Цi узагальненi результати стали надiйним фундаментом для прогнозування та розробки ОВОС. V етап. 1991 р. - по теперiшнiй час. Подолання економiчних труднощiв перехiдного перiоду пiсля розпаду СРСР i утворення незалежноi Украiни супроводжувалось змiною концептуальних поглядiв. У зв'язку з приеднанням Украiни до основних свiтових конвенцiй зi збереження природного середовища, на одне з провiдних мiсць виходить проблема збереження бiорiзноманiтностi, дослiдження якоi потребуе з'ясування механiзмiв функцiонування природних та порушених екосистем. У зв'язку з евроiнтеграцiйними процесами в Украiнi, в гiдробiологiчнi дослiдження поступово впроваджуються сучаснi принципи оцiнки екологiчного стану водних об'ектiв, що лежать в основi Водноi рамковоi директиви ЕС 2000/60. Сучасна оцiнка стану водних екосистем базуеться на басейновому принципi, прiоритетi бiологiчних показникiв у iндикацii та застосуваннi принципу дослiдження i порiвняння референсних (непорушених, природних) систем з тими, що оцiнюються. Даний етап характеризуеться формуванням та розвитком гiдроекологii - бiологiчноi науки, що вивчае воднi екосистеми як цiлiсну систему взаемодiючих живих (бiотичних) i неживих (абiотичних) компонентiв. Гiдроекологiчна методологiя е бiльш широкою i включае в себе гiдробiологiчнi, гiдрологiчнi, гiдрохiмiчнi, екотоксикологiчнi, радiоекологiчнi пiдходи, поеднуючи вивчення гiдробiологiчних процесiв та абiотичних компонентiв. В гiдроекологii сформувалися своi iнтегральнi пiдходи до вивчення i оцiнки структури i функцii водних екосистем як складних систем надорганiзменого рiвня. Основнi гiдроекологiчнi поняття сформульованi у пiдручнику "Основи гiдроекологii", який видано украiнською та росiйською мовами. Видавнича дiяльнiсть. За минулi 10 рокiв спiвробiтниками iнституту опублiковано понад 2000 наукових публiкацiй, в iх числi - понад 30 монографiчних робiт та колективних монографiй, пiдручники, навчальнi посiбники та довiдкова лiтература. Пiдручники Романенко В.Д. Основи гiдроекологii. - Киiв, вид. "Обереги", 2001.- 728 с. Монографii та колективнi монографii 1. Протасов А.А. Пресноводный перифитон. - Киев: Наук. думка, 1994. - 308 с. 2. Биотехнология культивирования гидробионтов / Романенко В.Д., Крот Ю.Г., Сиренко Л.А., Соломатина В.Д.: Институт гидробиологии НАН Украины. - Киев, 1999. - 264 с. 3. Методи гiдроекологiчних дослiджень поверхневих вод / За ред. В.Д. Романенко. - НАН Украiни, Iн-т гiдробiологii. - К.: ЛОГОС, 2006. - 408 с. 4. Афанасьев С.О. Структура бiотичних угруповань та оцiнка екологiчного статусу рiчок басейну Тиси. Iнститут гiдробiологii НАНУ - Киiв: СП "Iнтертехнодрук", 2006, - 101 с. 5. Тимченко В.М. Экологическая гидрология водоемов Украины. Iнститут гiдробiологii НАН Украiни. Киiв: Наук. думка, 2006. - 283 с. Iнститут гiдробiологii видае "Гидробиологический журнал", який перевидаеться у США англiйською мовою. Поширення цього видання за кордоном здiйснюе корпорацiя "Бегел Гауз".
Основнi спiльнi мiжнароднi проекти.
Iнститут гiдробiологii за участi фахiвцiв Румунii, Болгарii, Угорщини, Чехii, Республiки Югославii, Австрii, Федеративноi Республiки Нiмеччини провiв першу комплексну експедицiю з вивчення гiдроекологiчних проблем Дунаю (1988 р.) та спiльну украiнсько-канадську експедицiю з вивчення екологiчних проблем Днiпра (1994 р.). Особливе мiсце в мiжнароднiй дiяльностi iнституту займають роботи, що передбаченi планом реалiзацii Стратегiчноi програми дiй для басейну Днiпра, що являе собою частину Програми розвитку ООН (UNDP) i включае кiлька великомасштабних екологiчних проектiв. Iнститут гiдробiологii бере участь у здiйсненнi програми ПРООН-ГЕФ "Екологiчне оздоровлення басейну Днiпра на територii Росii, Бiлорусi, Украiни" як один iз виконавцiв проектiв-грантiв "Дослiдження стану справ в рибному господарствi та аквакультурi регiону у зв'язку з збереженням бiорiзноманiтностi" та "Визначення ризикiв, пов'язаних з впливом "гарячих точок" на екологiчно чутливi зони в басейнi Днiпра". Спiвробiтники iнституту були виконавцями проекту TACIS CDC Pripyat Project - "Спiльна програма управлiння водними ресурсами. Монiторинг i оцiнка якостi води. Басейн р. Прип'ять". Внаслiдок цiеi дiяльностi вiдновлено активну спiвпрацю з науковими установами Республiки Бiлорусь та Росii. Результатом робiт стало розроблення концептуальних пiдходiв та стратегiчних напрямкiв збереження i вiдтворення бiологiчного рiзноманiття водних екосистем басейну Днiпра в умовах iх антропогенного навантаження (зарегулювання рiчкового стоку, порушення заплавних бiоценозiв, тощо). Iнститут уклав договiр Про спiвробiтництво з Iнститутом бiологii Румунськоi Академii (Бухарест) "Порiвняльна оцiнка впливу факторiв середовища на воднi екосистеми Дунайськоi дельти (Румунська та Украiнська частини)" з метою координацii спiльноi дiяльностi для проведення ефективних наукових дослiджень в рамках спiльного проекту "Порiвняльна оцiнка впливу факторiв середовища на воднi екосистеми Дунайськоi дельти (Румунська та Украiнська частини)", на основi чинноi двосторонньоi Угоди про науково-технiчне спiвробiтництво мiж Нацiональною академiею наук Украiни та Румунською Академiею. Iнститут представляе Украiну в Мiжнароднiй асоцiацii з дослiдження Дунаю (International Association for Danube Research - IAD), е спiвзасновником i активним учасником Европейського регiонального центру з екогiдрологii пiд егiдою ЮНЕСКО в м. Лодзi (Польща). Наукова бiблiотека Iнституту гiдробiологii входить до мережi Европейськоi Асоцiацii Наукових Бiблiотек з Водноi Тематики ODINECET. Перспективи розвитку установи: За перспективними напрямками наукових дослiджень колектив iнституту вважае наступнi: - Розробка теоретичних основ еволюцii екосистем рiвнинних водосховищ та методологii управлiння iх екологiчним станом; - Комплексна оцiнка екологiчного стану рiчкових систем як основа наукових засад збереження та вiдновлення рiзноманiття аборигенноi iхтiофауни, рiдкiсних та видiв риб, якi зникають; - Вивчення механiзмiв адаптацii цiнних, видiв риб, якi зникають i безхребетних, в тому числi вселенцiв, до змiн умов середовища з метою iх вiдтворення в аквакультурi; - Дослiдження фiзико-хiмiчних процесiв, що вiдбуваються з токсичними та радiоактивними речовинами у водних екосистемах; - Оцiнка фiзiолого-бiохiмiчних та цитогенетичних змiн в органiзмах гiдробiонтiв рiзних трофiчних рiвнiв внаслiдок пролонгованоi дii малих доз опромiнення та хiмiчного забруднення;
- Бiологiчна iндикацiя стану водних екосистем Украiни з урахуванням пiдходiв Водноi рамковоi директиви ЕС 2000/60.
|
